Є така притча: "Два брати вели спільне господарство. Один був одружений і мав багато дітей. Другий жив одинаком. Та плоди своєї праці й прибутки вони завши ділили порівну.
Одного дня самотньому братові спало на думку таке: "Це не справедливо, що ми з братом ділимо врожай і прибутки порівну. Я ж бо живу самотою, і потреби мої вельми скромні". Відтак він щоночі витягував з власної комори мішок зерна, прокрадався до братової стодоли й залишав його там.
Тим часом і одружений брат міркував собі: "Це несправедливо, що ми з братом ділимо врожай і прибутки порівну. Врешті-решт, я людина сімейна, маю дружину, яка піклується про мене, маю дітей, котрі піклуватимуться про мене в майбутньому. А мій брат не має нікого, хто дбав би про його майбутнє, про його старість".
Тому щоночі він також брав мішок зерна крадькома підкидав до братової комори.
Обидва разом сушили собі голову, чому їхнього збіжжя ніколи не маліє, і, нарешті, однієї ночі зустрілися в темряві. Тоді й збагнули, що власне, діється. Скинули мішки з плечей і міцно, по-братськи обнялися".
Ісус Христос казав: "Блаженєє давати ніж приймати", що можна побачити в нашому житті, якщо не бути скупим и ділитися з ближнім. Книжка "Мишка" розповість, як головна героїня ділилася з іншими, і як Бог її благословив за це.
"Тож ви, друзі, не скупіться,
З ближнім завжди поділіться.
Щирих серцем Бог приймає
І в усьому помагає".