Весела й повчальна казка про маленьке порося, яке захотіло стати цуциком. Але, спробувавши, воно зрозуміло, що в житті необхідно залишатися самим собою, адже кожен із нас створений особливим і володіє лише йому дарованими здібностями й талантами.
"Уранці, тільки-но визирнуло сонечко й полоскотало Плямчикову рийку, порося побачило, що під час грози з дуба насипалося безліч жолудів. Забувшипро все на світі, голодний Плямчик рвонув до дерева й почав жадібно напихатися смакотою. Він навіть не зауважив, що господар із господинею стоять поруч і не зводять із нього очей. Наситившись, порося задоволено рохнуло, перевернулося на спину й лише тоді вгледіло, що на нього дивляться господарі.
- Йой! А ви давно тут стоїте? - спитав Плямчик налякано.
- Еге ж, звідтоді, як ти побіг під дуб.
- Вибачте мені, будь ласка. Просто я зрозумів, що не можу стерегти дім, як песик. Це справді не для мене. Ви не гніваєтеся?
- Звісно, ні, - усміхнулася господиня.
Вона лагідно поглянула на порося, і йому відлягло від серця.
- Ось ти й зрозумів, що кожен має робити те, для чого народжений, - додав господар."
А ти, дорогий друже, також задивляєшся на інших і мрієш стати схожим на когось чи хочеш залишатися собою? Знаєш, насправді кожен із нас - дуже особливий, ф, можливо, саме твої здібності й таланти можуть змінити цей світ на краще.