Події, описані в повісті, пов′язані з конкретним епізодом невизнаної війни на Донбасі восени 2014 року - спробою прориву до 32-го блокпосту, де в оточенні перебували бійці Нацгвардії. Керівництво країни спочатку не визнавало факту оточення, але під тиском дружин і матерів бійців все ж публічно пообіцяло вжити необхідних заходів для забезпечення продовольством і водою оточеного підрозділу і подальшої його евакуації.

Озвучене з високих трибун мали виконати бійці батальйону "Айдар". Але як формаьно немає такого підрозділу в Збройних Силах України, так і немає бійців, які виконували цей наказ. Ті бійці, що залишилися в живих з елітної групи "Айдара", яка пішла на прорив до позицій 32-го блокпосту, потрапили в полон. Але після важких місяців перебування в катівнях у сепаратистів вони повернулися на Батьківщину і опинилися в іншому полоні - байдужості і бюрократії. Країна не поспішала визнавати своїх героїв. Ні загиблих. Ні живих. Привиди.

Зміст:
Від автора. Кілька слів по свіжих слідах
1. Ідентифікація
2. За кілька кілометрів від 32-го блокпосту
3. "Іспанець"
4. "Білий"
5. ВДВ: "Хто, як не ми!"
6. "Вуглики"
7. "Дядя Юра"
8. Тітка Катя
9. "Гуцул"
10. "Дикий"
11. Адвокат
12. "Змій" (він же Русик), "Грузин" і "Гуцул"
13. Страшний сон президента
14. Це не кінець. Усе ще триває
Про автора