Віра, каже апостол Павло, - це "впевненість у невидимому". Саме така впевненість і творить особливий чар поезій цієї збірки Галини Манів, являючи глибокий порив стривоженої душі людини нинішнього карколомного часу скинути пута-тягарі знедуховленого трибу світу, аби піднятися до незнаних вільних обріїв духу.
Літаючи думкою, співаючи, малюючи в повітрі слова-промовляння, творячи прямі й приховані діалоги - з Богом, а від Нього навчаючись, і з усіляким творінням: деревами, квітами, снігом "беззахисно святковим", дощем, добрими і злими людьми - висловлено у цій книжці Галини Манів щось таке, що народжує поза всім дивну далеку мелодію радості. Рядки поезій не раз звучать так чисто, невимушено, вільно, що й справді либонь нагадують спів птахів, котрі славлять Бога, і здається - що в силі завадити їм долетіти "до Неба"?

Зміст:

Святвечір
Йорданський сонет
Святий Йосип
Вербна неділя
Диптих
Кровоточива
Найкраща на землі
Покрова
Успіння
У храмі Усипальня Діви Марії
Самарянка
Вінчальний
Буря
Осінні прогулянки
Невідправлені листи
Портрети
Не вбивайте дітей!
Спитають з нас
Десь в Італії…
Вітер віє…
Заплакала від безсилля…
Запалила свічу…
Тиха свічка…
Чекаючи руху води біля купальні Вифезда
Слідом за Мойсеєм
Злітаю та падаю…
Нерадісний, холодний вечір…
На 54-й псалом
Плач покаянний
Молитва розслабленого
Травневий ранок
Іване…
Варваронько, дівонько, радуйся
Коломийка Миколаєві
Метеликом вечір до лампи злітає…
Пташки віспівують відлигу…
Осіння молитва
Мої брати і сестри у Христі…