У розпорошеній та фрагментованій дійсності сьогодення людина часто виснажується перед нездоланними, як інколи здається, викликами, постійними культурними і суспільними трансформаціями, у часто безпорадних пошуках чогось глибшого та справжнього. Ми - громадяни рухливого та мінливого світу. І жодному з нас не до снаги приборкати цю несамовиту енергію. Життя проноситься над людиною майже зі швидкістю світла, інколи не залишаючи шансів розгледіти в сутінках прожитого відблиск тихого світла надії. Сучасній людині, напевне, потрібно більше світла - справжнього, теплого, як сама надія. На кожному поверсі її особистого та суспільного буття - у власному серці, в людських взаєминах, у суспільних стосунках, у ставленні до Всесвіту й до Бога.
Запропоновані читачеві тексти написані за дуже різних обставин та іноді у доволі несподіваних місцях, але всі вони - про світло, приховане у ледь помітних шпаринах громіздкої архітектури особистості та людського суспільства. Емоційно насичені, різні за стилем письма тексти нагадують щоденник, який веде людина, свідома своєї вразливості й Божої всемогутності. Ця людина знає, як свистять кулі над головою в окопі, і якою легкою стає євхаристійна чаша, коли вино в ній перемінюється у Кров. Вона бачила, як вибухи руйнують заселені будинки, а увечері над руїнами у небі запалююся тихі зорі. І вона знаходить сили пережити цю ніч і впевнено рухатися далі. Бо ніч сповнена віри і надії в те, що "буде ранок" наступного дня, і це завжди - новий початок. Цією надією автор ділиться з нами.
Для широкого кола читачів.

Зміст:

Вступне слово
Розділ 1. Людина. Людина народжується в дорозі
Розділ 2. Стосунки. Людям потрібні мости
Розділ 3. Суспільство. У світі людей існує тільки вимовлене
Розділ 4. Всесвіт. Залишиться тільки краса
Розділ 5. Бог приходить увечері